Тварини Черкаського зоопарку

Безхребетні

Земноводні

Плазуни

Птахи

Ссавці

Скорпіони (близько 700 видів) — найдавніший ряд серед наземних членистоногих, що зберіг безліч примітивних рис, властивих водним предкам.

Найхарактерніші риси в будові скорпіонів – клешнеподібні педипальпи та гнучке членисте закінчення черевця з отруйним апаратом на кінці ( «хвіст»). У більшості скорпіонів яскраво виражений нічний спосіб життя, вдень же вони ховаються в укриття. Усі скорпіони – хижаки. Живляться павуками, комахами, багатоніжками. Відомі випадки поїдання дрібних ящірок та мишенят.

скорпіон кримський

скорпіон кримський
(Euscorpius tauricus)

скорпіон азійський лісовий

скорпіон азійський лісовий
(Heterometrus spinifer)

скорпіон йорданський

скорпіон йорданський
(Leiurus quinquestriatus)

скорпіон імператорський

скорпіон імператорський
(Pandinus imperator)

Усього павуків налічується близько 30 000 видів. Вони дуже різноманітні за розмірами – від 0,6 мм до 20 см у розмасі ніг. Тривалість життя у більшості видів не перевищує одного року, проте самки деяких павуків-птахоїдів можуть жити понад 15 років. 

На черевці павуки мають видозмінені кінцівки – павутинні бородавки, які виділяють шовковисті нитки. Основні функції павутини:

-         використовується для ловлі здобичі,

-         для будівництва схованок,

-         під час линяння (павук сплітає на субстраті так званий «матрац» із павутини, на якому і звільняється від старого екзоскелету) ,

-         у процесі розмноження (статевозрілий самець сплітає на субстраті спермопавутину, у якій деякий час зберігаються сім’єпродукт; самка ж плете із павутини кокон, у який відкладає яйця).

павук-птахоїд бразильський білоколінний

павук-птахоїд бразильський білоколінний
(Acanthoscuria geniculata)

павук-птахоїд рожеволапий

павук-птахоїд рожеволапий
(Avicularia sp. Peru)

павук-птахоїд білошерстний

павук-птахоїд білошерстний
(Avicularia laeta)

павук-птахоїд антільський рожеволапий

павук-птахоїд антільський рожеволапий
(Avicularia versicolor)

павук-птахоїд "кучерявий"

павук-птахоїд "кучерявий"
(Brachypelma albopilosum)

павук-птахоїд мексиканський вогненноногий

павук-птахоїд мексиканський вогненноногий
(Brachypelma boehmei)

павук-птахоїд мексиканський червононогий

павук-птахоїд мексиканський червононогий
(Brachypelma emilia)

павук-птахоїд мексиканський червоноколінний

павук-птахоїд мексиканський червоноколінний
(Brachypelma smithi)

павук-птахоїд мексиканський червоноволосий

павук-птахоїд мексиканський червоноволосий
(Brachypelma vagans)

павук-птахоїд африканський рогатий

павук-птахоїд африканський рогатий
(Ceratogyrus darlingi)

павук-птахоїд африканський маршала

павук-птахоїд африканський маршала
(Ceratogyrus marshalli)

павук-птахоїд гігантський смугастоколінчатий

павук-птахоїд гігантський смугастоколінчатий
(Grammostola aureostriata)

павук-птахоїд чилійський рожевий

павук-птахоїд чилійський рожевий
(Grammostola rosea)

павук-птахоїд бразильський червоний

павук-птахоїд бразильський червоний
(Lasiodora difficilis)

павук-птахоїд бразильський жовтувато-рожевий

павук-птахоїд бразильський жовтувато-рожевий
(Lasiodora parachybana)

павук-птахоїд бразильський білоколінний

павук-птахоїд бразильський білоколінний
(Nhandu chromatus)

павук-птахоїд антильський рожевий

павук-птахоїд антильський рожевий
(Phormictopus antiliensis)

павук-птахоїд золотистий

павук-птахоїд золотистий
(Phormictopus auratus)

павук-птахоїд шрі-ланкійський прикрашений

павук-птахоїд шрі-ланкійський прикрашений
(Poecilotheria fasciata)

павук-птахоїд тринідадський перев'язаний

павук-птахоїд тринідадський перев'язаний
(Psalmopoeus cambridgei)

павук-птахоїд венесуельський "сонячний тигр"

павук-птахоїд венесуельський "сонячний тигр"
(Psalmopoeus irminia)

павук-птахоїд помаранчевий деревний

павук-птахоїд помаранчевий деревний
(Tapinauchenius gigas)

павук-птахоїд Голіаф

павук-птахоїд Голіаф
(Theraphosa blondi)

Фріни, або джгутоногі павуки (Amblypygi) — невеликий ряд тропічних павукоподібних. Розміри від 5 мм до 4,5 см. Забарвлення темне, червонувате або жовтувате. Тіло сплющене. Головогруди широкі, з парою медіальних і 2-3 парами бічних очей. Черевце 12-членикове, без хвостової нитки; звідси назва ряду — Amblypygi в перекладі з грецького означає «тупий зад». Хеліцери короткі, з гачкоподібним члеником на кінці. Педипальпи великі, хапальні, також з гачкоподібними кінцевими члениками. Ноги довгі, до 25 см; у деяких видів на кінцях лапок розвинені присоски, що дозволяє пересуватися по гладких вертикальних поверхнях. Найдовші — передні ноги, чиї лапки мають вигляд гнучких багаточленикових джгутів, схожих на антени комах. Фріни мають значну схожість з павуками, але у них немає ні отруйних, ні павутинних залоз. Незважаючи на страхітливий вигляд, це нешкідливі для людей істоти.


Налічують 136 видів, 17 родів і 5 родин Фрінів (2002 р.). Водяться вони в тропіках і субтропіках. Фріни вологолюбні, тому майже не залишають меж лісів,-де вдень ховаються під рослинними залишками, відсталою корою і в тріщинах каменів. Деякі види зустрічаються в термітниках. У печерних мешканців (деякі види Phrynichus) редуковані бічні очі. Фріни переважно нічні хижаки; їжею їм слугують комахи, включаючи термітів. Здобич хапають педипальпами і розривають гачкоподібними члениками хеліцер і педипальп. Фріни охоче п'ють воду. Потрапляючи під яскраве світло, фрін завмирає, сплющується, але, якщо його зачепити, поспішно тікає. Пересуваються фріни зазвичай боком, як краби. При цьому один «вусик» у них спрямований у бік руху, а інший безперервно обмацує околиці.


Шлюбний ритуал полягає в тому, що самець педипальпами підводить самку до відкладеного сперматофору. Самки відкладають до 60 яєць, які носять під черевцем у пергаментоподібній оболонці. Молодь перебирається на спину матері; якщо молодий фрін падає зі спини до своєї першої линьки, самка його з'їдає. Після линьки молоді фріни розходяться. Статева зрілість звичайно настає тільки на 3 рік життя.

фрін діадема

фрін діадема
(Damon diadema )

Сучасні павукоподібні представлені наземними формами, які походять від водяних членистоногих, які спочатку заселяли моря. Щоб пристосуватися до наземного способу існування, павукоподібні повинні були: здійснити зміну органів дихання; максимально зменшити випаровування води з поверхні тіла; перейти на нові об'єкти живлення.

Основні особливості організації, що забезпечили пристосування павукоподібних до життя на суходолі:

  1. поява «легень» і трахей — органів дихання атмосферним киснем;
  2. воскові виділення кутикули, які перешкоджають випаровуванню води;
  3. зменшення розмірів тіла для обмеження числа линьок;
  4. розвиток копулятивних органів і внутрішнього запліднення.

 Клас Павукоподiбнi об’єднує близько 70 тис. видів, які поширені переважно на суходолі, але серед них є і представники прісноводної та морської фауни. Більшість павукоподібних – хижаки, лише невелика їх кількість живляться рослинною їжею. Частина видів є паразитами. Деякі з них виступають збудниками захворювань або перенощиками збудників небезпечних хвороб. Зазвичай павукоподібні ведуть поодинокий спосіб життя, але відомі види павуків, що здатні утворювати великі колонії (до 10 000 особин).

Тіло павукоподібних звичайно поділяється на головогруди та черевце. У кліщів тіло суцільне. На головогрудях розташовано 6 пар кінцівок: хеліцери, ногощупальця (педипальпи) та 4 пари ходильних ніг. Черевце або взагалі позбавлене кінцівок, або на ньому є видозмінені кінцівки (павутинні бородавки, легеневі мішки, статеві кришечки тощо).

Клас Павукоподібні поділяється на 12-13 рядів, найчисленніші з яких Павуки (30 тис.) і Кліщі (25 тис). Скорпіони (близько 700 видів) — найдавніший ряд серед наземних членистоногих, що зберіг безліч примітивних рис, властивих водним предкам.

Існує більше 450 видів ківсяків. Характиризуються циліндричною формою тіла і великою кількість сегментів, число яких завжди більше 30. Ківсяки всеїдні, але більше полюбляють їжу рослиного походження.

ківсяк гігантський африканський

ківсяк гігантський африканський
(Archispirostreptus gigas)
Клас/деякі науковці вважають рядом/ багатоніжок, названий він так тому, що на складних за походженням тулубних сегментах його представників є по дві пари ніг. Всього відомо близько 12 тисяч видів діплопд. Найбільш відомі представники цієї групи — ківсяки.
Надклас наземних трахейнодишних членистоногих тварин, які характизуються нетагматизованим, гомономно сегментованим тілом. Лише передні членики тіла зливаються в головну капсулу — акрон. Кожен членик тіла несе пару або дві пари кінцівок.

Ряд комах, що налічує 3500 — 4000 видів переважно у тропіках та субтропіках. Переважно нічні, з прихованим способом життя тварини. Живуть у лісовій підстильці, під камнями, у тріщинах ґрунту. Деякі синантропні види розповсюджені людиною по-всьому світі (Прусак Blattela germanica). Можуть пошкоджувати харчові запаси, рослини тощо. Деякі — переносники збудників низки захворювань та яєць гельмінтів. А деякі — популярні декоративні тварини (кубинські таргани роду Blaberus або мадагаскарські Gromphadornia)

Довжина від 4 до 95 мм. Голова часково прихована під переднеспинкою. Вусики довгі, щетинковидні, багаточленикові. Ротовий апаратгризучого типу. Крила перетинчасті, надкрила щільніші, з жилкуванням. У деяких видів крила і надкрила відсутні. Ноги бігальні. У самців на черевці часто є пахучі залози. Неповне перетворення. Яйця відкладають у особливих капсулах — оотеках. Розвиваються від 3 місяців до 4 років.

В Україні зустрічаються 10 видів, у тому числі тарган-прусак  (Blattella germanica L.), тарган чорний (Blatta orientalis L.) і тарган лапландський (Ectobius lapponicus L.).

тарган жук

тарган жук
(Diploptera punctata)

тарган коста-риканський

тарган коста-риканський
(Archimandrita tesselata)

тарган болівійський

тарган болівійський
(Blaberus boliviensis)

тарган кубинський краніфер

тарган кубинський краніфер
(Blaberus craniifer)

тарган гігантський

тарган гігантський
(Blaberus giganteus)

тарган аргентинський

тарган аргентинський
(Blaptica dubia)

тарган чорний

тарган чорний
(Blatta orientalis)

тарган антільський

тарган антільський
(Byrsotria fumigata)

тарган кубинський чорний

тарган кубинський чорний
(Byrsotria rothi)

тарган шестикрапковий

тарган шестикрапковий
(Eublaberus distanti)

тарган помаранчевоголовий

тарган помаранчевоголовий
(Eublaberus posticus)

тарган мадагаскарський

тарган мадагаскарський
(Gromphadorhina portentosa)

тарган сірий

тарган сірий
(Nauphoeta cinerea)

тарган банановий

тарган банановий
(Panchlora nivea)

тарган американський

тарган американський
(Periplaneta аmericana)

тарган-черепашка єгипетський

тарган-черепашка єгипетський
(Polyphaga aegyptica)

тарган-черепашка туркестанський

тарган-черепашка туркестанський
(Polyphaga saussurei)

тарган торф'яний

тарган торф'яний
(Pycnoscelus surinamensis)

тарган мадейрський

тарган мадейрський
(Rhypharobia maderae)

тарган туркестанський

тарган туркестанський
(Shelfordella tartara)

тарган шаховий

тарган шаховий
(Terea petiveriana)

тарган блідий

тарган блідий
(Phoetalia pallida)

Завдяки дивовижному зовнішньому вигляду паличники в усьому світі відомі як майстри маскування, їхні тіла так схожі на гілочки або листя, що комах практично неможливо відрізнити від справжніх рослин.

Самки багатьох видів розмножуються за допомогою партеногенезу — молоді особини вилуплюються із незапліднених яєць. Деякі популяції складаються тільки з ідентичних самок. 

Основні дані: 
РОЗМІРИ 
Довжина тіла: 5-33 см, самки більші за самців. 
Ротовий апарат: гризучого типу. 
Крила: знаходяться під парою хітинових надкрилків, у багатьох видів відсутні. 

РОЗМНОЖЕННЯ 
Шлюбний період: у помірному кліматі влітку, в тропіках — увесь рік. 
Кількість яєць: залежно від виду 100-300. 
Інкубаційний період: від З місяців до 3 років. 

СПОСІБ ЖИТТЯ 
Звички: активні вночі; повільні. 
Їжа: листя.

паличник австралійський

паличник австралійський
(Extatosoma tiaratum)

паличник

паличник
(Carausius sp. PSG 230)

паличник новогвінейський

паличник новогвінейський
(Eurycantha calcarata)

паличник малокрилий

паличник малокрилий
(Haplopus micropterus)

паличник анамський

паличник анамський
(Medauroidea extradentata)

паличник перуанський

паличник перуанський
(Peruphasma schultei)

паличник червонокрилий

паличник червонокрилий
(Phaenopharos khaoyaiensis)

паличник крилатий

паличник крилатий
(Sipyloidea sipylus)

паличник несподіваний

паличник несподіваний
(Sungaya inexpectata)

Ряд з числа комах, що об'єднує декілька родин, найвідоміші з яких коники, цвіркуни, сарана.

Це досить чисельна група видів комах, яких у світі більше 20000, а в Україні відомо кілька сотень видів прямокрилих. Зустрічаються представники прямокрилих по всій земній кулі, живуть і за полярним колом, і в тропіках, і в пустелях. Серед них багато екзотичних представників. Для цих комах характерно те, що голова причленована так, що дивиться в бік, а не вперед. Крил мають дві пари, передні більш жорсткі і використовуються як надкрилки, задні більші, основний рушій в польоті, після посадки складаються як віяло і прикриваються передніми крилами. Характерні задні ноги стрибального типу, через які ці комахи мають додаткову назву — стрибаючі комахи (Saltatoria). Прямокрилі вміють спеціально видавати різноманітні звуки і можуть їх сприймати за допомогою спеціальних органів, різних у різних родинах цього ряду. Прямокрилі мають життєвий цикл з неповним перетворенням.

цвіркун домовий

цвіркун домовий
(Acheta domestica)

цвіркун банановий

цвіркун банановий
(Gryllus locorojo)

цвіркун двоплямистий

цвіркун двоплямистий
(Gryllus bimaculatus)

цвіркун безкрилий

цвіркун безкрилий
(Gryllodes sigillatus)

сарана мігруюча

сарана мігруюча
(Locusta migratoria)

коник оранжерейний

коник оранжерейний
(Tachycines asynamorus)

Клас комах, шо ще називають клопи. Понад 25 тис. видів (53 роди), поширені на всіх материках і океанічних островах. В Україні — бл. 1000. Наземні та водні комахи, живляться клітинним соком рослин, є хижаки й кровососи.

Довжина тіла від 1 мм до 12 см. Крил 2 пари, що в стані спокою складаються плоско; осн. частина твердих крил (напівнадкрил) тверда, шкіряста, вершина — перетинчаста з характерним жилкуванням; задні крила — перетинчасті. Ротові органи у вигляді членистого хобітка, колючо-сисні. Передньоспинка сильно розвинена. На задньогрудях у дорослих клопів є пахучі залози. Розвиток з неповним перетворенням. Яйця відкладають на рослини або інший субстрат. Здебільшого дають 1 потомство на рік.

Багато видів клопів значні шкідники сільськогосподарських культур і садів.

клоп-хижак двоплямистий

клоп-хижак двоплямистий
(Platimeris biguttata)
Є найбільшою групою серед комах і живих істот у цілому — в ряд налічується більше 360 000 видів, що становить 40% від усіх відомих видів комах. Широко поширені по всій земній кулі, в шести зоогеографічних областях, крім Антарктиди, льодовикової зони Арктики і найбільш високих гірських вершин. Найбільш багато видами загін представлений в тропічних регіонах. Свою назву — твердокрилі або жуки отримали у зв'язку із перетворенням передньої пари крил в хітинізовані тверді надкрила, які використовуються в польоті за принципом крила літака. Нині прийнято вважати, що кожна п'ята тварина на Землі — це жук. Жуки з повним перетворенням, які у життєвому циклі проходять стадії яйця,личинки, лялечки та імаго.

чорниш великий (мучняк)

чорниш великий (мучняк)
(Тenebrio molitor)

жук-лікар

жук-лікар
(Ulomoides dermestoides)

чорниш перуанський (зофобас)

чорниш перуанський (зофобас)
(Zophobas morion)
Клас тварин типу членистоногих підтипу трахейнодихаючих. Найчисельніший та нарізноманітніший клас в усьому тваринному царстві. Комах відомо близько 1 мільйона видів.

Тіло (довжиною 0,2 мм—33 см) з хітинізованими покривами. Поділяється на 3 відділи — головний, грудний і черевний; кожний з них складається з сегментів (сегменти голови злиті). На голові є пара членистих вусиків (антени), ротові придатки, органи зору; на грудях — 3 пари членистих ніг і 1—2 пари крил; на кінці черевця — статеві і хвостові придатки (церки), іноді жало. Органи виділення — головним чином мальпігієві судини. Кровоносна система незамкнена. Функцію серця виконує спинна судина, функцію крові — гемолімфа. Органи дихання — трахеї  водних — зябро-трахеї), що відкриваються назовні дихальцями. Органи чуття дуже різноманітні, в основі будови багатьох з них лежать так звані сенсили, розкидані по різних частинах тіла поодиноко або зібрані у великі скупчення. Є органи зору — фасеткові очі та прості вічка, слуху — тимпанальний апарат, дотику — чуттєві волоски, нюху — ямки і волоски, рівноваги — хордотональний апарат та ін.

Майже всі комахи роздільностатеві. Розвиток відбувається з перетворенням (метаморфоз), яке буває повним (коли личинка різко відрізняється від дорослої особини (імаго) і перетворюється на лялечку, з якої виходить доросла комаха), або неповним (личинка, що вийшла з яйця, має вигляд, близький до імаго, стадії лялечки нема).

Відомо близько 1 млн. видів, поширених від Антарктиди до 84° північної широти. Більшість комах — наземні тварини, багато видів живе в землі, деякі в прісних водах, окремі — в морях. Більшість видів комах — фітофаги, є всеїдні (таргани), хижаки (поїдають інших комах,молюсків, червів тощо), копрофаги  (гнойовики), кровисисні  (комарі, воші, блохи).

Є багато видів, які мають позитивне чи негативне значення для людини. Деякі комахи приносять користь як запилювачі рослин; деякі виробляють речовини, які використовуються як харчові продукти та сировина для промисловості (мед, віск, шовк, природні фарби). Багато комах — шкідники сільського та лісового господарств, окремі — переносники паразитів та збудників хвороб людини, тварин або рослин, деякі самі є паразитами.

Тип налічує близько 130 тисяч сучасних і близько 50 тисяч вимерлих видів. В Україні за різними класифікаціями нараховується близько 500-650 видів молюсків. Вони переважно водні, рідше наземні вільноживучі, лише деякі з них пристосувалися до паразитичного способу життя. 

Двобічно-семетричні тварини. Тіло молюсків не сегментоване (лише в деяких групах проявляються ознаки метамерії), складається, як правило, з трьох відділів — голови, тулуба та ноги. Голова може бути частково чи повністю редукованою. На голові містяться рот, щупальця та очі. Нога — це мускулистий потовщений виріст черевної стінки тіла, що у більшості випадків виконує локомоторну функцію (рух). Тулуб міститися над ногою. Статева система: існують як молюски гермафродити, так і різностатеві молюски.

ахатіна східноафриканська

ахатіна східноафриканська
(Achatina sp. Fulica)

архахатіна

архахатіна
(Archachatina marginata)
Група безхребетних тварин в Черкаському зоопарку представлена двома типами: Членистоногі та Молюски. Тип Членистоногі представлений трьома класами: Павукоподібні, Двопарноногі та Комахи; тип Молюски представлений класом Молюски черевоногі.
Саламандрові (Salamandridae) — родина хвостатих земноводних. Єдиний таксон хвостатих, наявний в фауні України.
Ареал охоплює помірні широти Європи і Азії (до Гімалаїв та півдня В’єтнаму), північно-західну Африку, схід та захід Північної Америки.
Хребці задньоувігнуті, зуби є у верхній та нижній щелепах. На піднебінній частині верхньої щелепи розташовані два вигнуті ряди піднебінних зубів. Характеризуються звичайно невеликими або середніми розмірами (бл. 120—200 мм) і мають гладку або зернясту шкіру. Чимало саламандрових мають специфічні шкіряні залози, розташовані на верхній частині голови на межі з тулубом. Такі залози (паротиди) виробляють доволі сильну отруту.

саламандра плямиста

саламандра плямиста
(Salamandra salamandra)

Тритон ребристий

Тритон ребристий
(Pleurodeles waltl)
Хвостаті (лат. Urodela або Caudata) — ряд земноводних.
Представники ряду Хвостаті відрізняються від інших сучасних земноводних видовженим тілом та наявністю у дорослих тварин хвоста. Розміри коливаються приблизно від 30 мм до майже 2 м. Більшість на передніх кінцівках мають по 4 пальці, на задніх — по 5 або по 4, хоча деякі хвостаті мають рудиментарні кінцівки або не мають їх зовсім. У земноводних цього ряду, як і в риб, органи слуху представлені лише внутрішнім вухом.

Кумкові (Bombinatoridae) — родина земноводних з підряду Archaeobatrachia ряду Безхвості. Має 2 роди та 8 видів. Інша назва «джерелянкові» Загальна довжина представників цього роду досягає 7—9 см. Голова товста, тулуб широкий й масивний. Шкіра горбинчаста або з бородавками. Забарвлення яскраве. Більшість з цих жаб є доволі отруйними. Полюбляють сирі та водні місцини. Значну частину життя проводять у воді. Активні здебільшого у присмерку. Харчуються комахами, членистоногими, ракоподібними. Мешкають у Західній та Східній Європі, Туреччині, Далекому Сході, Індокитаї, Індонезії та Філіппінах.

 

кумка жовточерева

кумка жовточерева
(Bombina variegata)
Ропухові — родина земноводних ряду безхвості. Родина об'єднує 33 роди, що містять близько 470 видів. За іншими даними родина нараховує близько 300 видів, які об'єднують у 21 рід або 365 видів та 32 роди. У фауні України два роди (ропуха й зелена ропуха). Розміри тіла коливаються від приблизно 20 (Oreophrynella) до 250 мм (Bufo blombergi). Чимало представників — наземні тварини, однак існують і напівводяні (напр., Ansonia) та деревні (Pedostribes; обидва роди з південно-східної частини Азії). Більшості видів властиве зовнішнє запліднення, однак деяким — внутрішнє.

ропуха оливкова

ропуха оливкова
(Bufo garmani)

ропуха чорнорубцева

ропуха чорнорубцева
(Bufo melanostictus)

ропуха степова

ропуха степова
(Bufo cognatus)

ропуха ага

ропуха ага
(Bufo marinus)
Дереволази (Dendrobatidae) — родина безхвостих земноводних. Представники мешкають в дощових лісах Центральної і Південної Америки. Дрібні амфібії, що досягають розмірів від 1,5 до 6, рідше 7-8 см, яких можна розділити на дві групи: нічних — володіють темним захисним забарвленням, і денних — володіють отруйним шкірним секретом і яскравою попереджуючим забарвленням. Шкірні залози деяких видів з роду листолазів (Phyllobates) виділяють батрахотоксин — сильна отрута.

дереволаз зелений фарбувальний

дереволаз зелений фарбувальний
(Dendrobates auratus)

дереволаз священний

дереволаз священний
(Dendrobates leucоmelаs)

дереволаз жовтосмугастий

дереволаз жовтосмугастий
(Dendrobates truncatus)
Досить поширений вид жаб, що зустрічається по всій Європі. Вони досить невеликі для свого виду, довжина їх тіла зазвичай не перевищує восьми сантиметрів. Зовнішній вигляд також досить непримітний, «спина» у їх зазвичай пісочного кольору, рідше сірувато-оливкового або бурого. «Живіт» — білий, з невеликим відтінком сірого. По спині проходить отруйно жовта смуга, для відлякування ворогів, і це, мабуть, є єдиною яскравою особливістю цієї родини.

очеретниця Мітчела

очеретниця Мітчела
(Hyperolius mitcheli)

очеретниця мінлива

очеретниця мінлива
(Hyperolius viridiflavus)

жаба плямиста веслонога

жаба плямиста веслонога
(Kassina maculata)
Справжні жаби (Ranidae) — родина безхвостих земноводних (Anura). Поширені майже повсюдно (виняток становлять Південна Америка, південь Австралії і Нова Зеландія). Сімейство включає шість підродин. Представники видів, що мешкають переважно у воді, мають зелену шкіру, наземні види — коричневу або бурувату.

водоніс крапчастий

водоніс крапчастий
(Pyxicephalus adspersus)
Квакші, або деревні жаби (Hylidae) — родина безхвостих земноводних (Anura). Ареал сімейства охоплює помірний пояс Євразії, Японські острови, північно-західну Африку, Австралійську зоогеографічну область, Північну і Південну Америки, Карибські острови, квакші інтродуковані на Новій Каледонії, Гуамі і в Новій Зеландії.

жаба деревна Вайта

жаба деревна Вайта
(Litoria caerulea)

квакша білогуба

квакша білогуба
(Litoria infrafrenata)

квакша ропухоподібна

квакша ропухоподібна
(Phrynohyas resinifictrix)
Веслоногі жаби, або веслоноги (Rhacophoridae) — родина безхвостих земноводних (Anura). Ці жаби можуть планувати з дерева на дерево завдяки широкій перетинки між пальцями. На пальцях є здуття, які, коли жаба притискає лапки до твердої поверхні, перетворюються в присоски. З рідини, яку виділяє самка в сезон розмноження, вона лапками збиває піну. Іноді їй допомагає самець. У цю піну самка відкладає ікринки. Місце для розмноження розташоване прямо над водоймою, і пуголовки які вилупилися, прорвавши пінну оболонку, падають у воду. Веслоногі жаби зустрічаються в Центральній і Південній Африці, Мадагаскарі, Південній і Південно-Східній Азії, Малайському архіпелазі. Більшість видів веде деревний спосіб життя.

веслоніг лишайчастий

веслоніг лишайчастий
(Theloderma corticale)
Безхво́сті або жаби (Anura, Salientia, Ecaudata) — ряд земноводних; є найбільшим із сучасних, нараховуючи більше 6000 відомих науці видів. Личинку безхвостого земноводного називають пуголовком.
Знахідки викопних форм, дуже схожих з жабами, відомі з нижньої юри, однак не всі дослідники включають їх до даного ряду. Найдавніші безперечні представники безхвостих відомі починаючи з середньої юри. В теперішній час безхвості поширені по всій земній кулі, від тропіків до субарктичних регіонів, найбільше різноманіття видів спостерігається у тропічних дощових лісах.

Земноводні, або амфібії (Amphibia) – це перші хребетні тварини, які хоча б частину життя проводять на суші. Такий спосіб життя позначається на внутрішній будові тіла першу чергу, на органах дихання і кровообігу) і на зовнішньому вигляді тварин. У дорослому стані більшість амфібій дихають легенями і через шкіру, а на стадії розвитку зябрами. Амфібії за морфологічними і біологічними ознаками займають проміжне положення між власне водними і наземними організмами. Походження амфібій пов’язане з рядом ароморфозів, таких як поява п’ятипалої кінцівки, розвиток легень, розділення передсердя на дві камери і поява двох кіл кровообігу, прогресивний розвиток центральної нервової системи і органів чуттів.
До сучасних амфібій відноситься три ряди: Хвостаті (Caudata або Urodella), Безхвості (Ecaudata або Anura), Безногі (Apoda).

 

Прісноводні черепахи (Emydidae) — родина невеликих та середніх за розміром черепах з відносно плескатим панциром. Між пальцями є більш або менш розвинені плавальні перетинки. Відомо 77 видів об'єднаних в 25 родів, поширених в Євразії, Північній Африці, Північній і Південній Америці. Населяють водойми зі стоячою або повільно текучою водою. Живляться водними безхребетними та хребетними тваринами, деякі — рослиноїдні. В Україні зустрічається лише один вид — європейська болотна черепаха. В домашніх умовах утримують червоновухих прісноводних черепах.

черепаха червоновуха

черепаха червоновуха
(Pseudemys scripta)

Кайма́нові черепа́хи (Chelydridae) — родина черепах.
Відмітна ознака кайманових черепах — невеликий пластрон, який має хрестоподібну форму, довгий хвіст (більше половини довжини тіла), покритий зверху низкою великих шипуватих лусок. Голова і шия вкриті дрібними шипуватими лусочками. 

Предки кайманових черепах жили в еоцені, тобто приблизно 38-55 млн років тому. Дослідивши останки цих тварин, учені прийшли до висновку, що панцир древніх кайманових черепах був досить м'яким, у зв'язку з чим рептилії не могли захиститися в разі нападу хижаків і, щоб не стати їхньою здобиччю, воліли нападати першими, проявляючи невластиву черепахам агресивність. До речі, сучасні кайманові черепахи поводяться подібним же чином. Саме тому в домашніх тераріумах їх не тримають.

 

черепаха кайманова

черепаха кайманова
(Сhelydra serpentina)
Сухопутні черепахи (Testudinidae) — родина черепах, що об'єднує 16 родів та 58 видів. Деякі вчені зараховують цих черепах до окремої надродини Testudinoidea. Найбільшим представником цієї родини була вимерла Testudo atlas, яка 2,2 м завдовжки. Це суто наземні, суходольні черепахи. Віддають перевагу степам, саванам, пустелям, напівпустелям. Водночас є роди, що мешкають у вологих тропічних лісах. Досить повільні швидкість до 0,27 км на годину), при небезпеці ховають голову під панцир. Здебільшого травоїдні, інколи можуть вживати хробаків та личинки комах. Мешкають у Північній та Південній Америці, Європі, Африці, Азії, на острові Мадагаскар, Галапагоських й Сейшельських островах.

черепаха середньоазіатська

черепаха середньоазіатська
(Agrionemys horsfieldi)

черепаха грецька

черепаха грецька
(Testudo graeca)

черепаха шпорова

черепаха шпорова
(Geochelone sulcata)

черепаха променева

черепаха променева
(Astrochelys radiata)
Трьохкігтеві черепахи (Trionychidae) — сімейство м'якотілих черепах. Види цього сімейства володіють всіма найбільш типовими рисами підряду, в першу чергу сильною редукцією кісткового панцира. Панцир зазвичай округлої або овальної форми, сильно сплощений. Рогові щитки відсутні, панцир покритий м'якою шкірою, яка може бути гладкою, зморшкуватою або, рідше, засіяної роговими шипиками. На кожній нозі — по три гострих кігтя на внутрішніх пальцях. Шия дуже довга. Рогові щелепи прикриті своєрідними «губами» — товстими шкірястими виростами. Кінець морди витягнуть в м'який рухливий хоботок, на кінці якого розташовані ніздрі.Трехкоготних черепахи — середніх розмірів і великі черепахи. Довжина карапакса може досягати 200 см. Більшість інших видів мають довжину карапакса 20-60 см.

тріонікс китайський

тріонікс китайський
(Trionyx chinensis)

Змієшиї черепахи (Chelidae)

Змієшиї черепахи зовсім не втягують шию всередину , а лише закладають її вбік під панцир , так що всю шию і голову видно спереду. У черевному щитку у них всього 9 кісткових пластинок , у більшості видів  на карапаксі є непарний шийний щиток , а кістки нижньої щелепи розділені швом в підборідному з'єднанні.

Довжина панцира в цих черепах варіюються від 15 см.

Змієшиї черепахи ведуть водний або напівводний спосіб життя. Більшість видів населяє стоячі прісні водойми.

Змієшиї черепахи є хижаками , харчуються рибою і безхребетними.

черепаха матамата

черепаха матамата
(Chelus fimbriata)
Черепахи (Testudines) — ряд зауропсидів (за старою класифікацією — плазунів), що існує впродовж 250 мільйонів років. Містить близько 230 видів, що групуються в 12 родин і 5 підрядів, що поширені по всій землі і живуть як у воді, так і на суші. Черепахи здавна вважаються символом повільності і мудрості. Будова тварини настільки своєрідна й так відрізняється від будови інших представників класу плазуни, що їх неможливо сплутати.
Справжні крокодили (Crocodylidae) — родина крокодилів.
Справжні крокодили — великі водні плазуни, що мешкають у тропічних районах Африки, Азії, Америки і Австралії. Крокодили здебільшого селяться в прісноводому середовищі — у річках, озерах, болотах і іноді в слабо-солоній воді. Деякі види, виключно гребенястий або солоноводний крокодил Австралії, Південно-східної Азії і Тихоокеанських островів, часто живуть у напівсолоній воді біля морського берегу та інколи випливають до моря. Справжні крокодили здебільшого харчуються хребетними тваринами: рибами, плазунами і ссавцями, іноді безхребетними: молюсками і ракоподібними, залежно від виду. Це дуже стара за походженням група, зовнішність цих тварин мало змінилася з часів динозаврів.

крокодил нільський

крокодил нільський
(Crocodylus niloticus)
Крокодили (Crocodylia) — ряд великих за розміром зауропсидів (за традиційною класифікацією — плазунів), єдиний сучасний ряд надряду крокодилоподібних, що разом із птахами формує кладу архозаврів. Група сформувалася близько 84 мільйонів років тому протягом пізнього крейдового періоду. Ці сильні хижі рептилії, активні переважно вночі, живуть як у воді, так і на суші.
Геконові (Gekkonidae) — родина плазунів, підряду ящірок.
Представники геконових населяють Землю вже вже понад 50 млн. років і розповсюдилися по всій планеті. Мають добру пристосовуваність до різноманітних умов, тому присутні у різних екосистемах. Зустрічаються як у помірних широтах, так і в пустелях та тропіках,-де утворили ряд видів. На сьогодні відомо 1081 вид і 97 родів геконових.

еублефар плямистий

еублефар плямистий
(Eublepharis macularius)

гекон поясохвостий

гекон поясохвостий
(Hemitheconyx caudicinctus)

токі

токі
(Gekko gecko)

гекон австралійський оксамитовий

гекон австралійський оксамитовий
(Oedura monilіs)

гекон мадагаскарський денний

гекон мадагаскарський денний
(Phelsuma madagascariensis)
Ага́мові (Agamidae) — родина об'єднує понад 30 родів з більше як 290 видами. Агамові дуже різноманітні за розмірами (від кількох см майже до 1 м) і зовнішнім виглядом, але всі мають добре розвинені ноги і неламкий хвіст. У наземних агамових тіло сплюснуте, у деревних — стиснуте з боків. Характерними є прирослі до щелепних кісток зверху (акродонтні) зуби. Серед агамових багато пустельних видів та жителів тропічних лісів. Є гірські форми агамових, що піднімаються вище 5000 м над рівнем моря. Поширені в Південно-Східній Європі, Африці (окрім Мадагаскару), Центральній та Південній Азії, Австралії, на Новій Гвінеї та багатьох островах Тихого океану.

агама бородата

агама бородата
(Pogona vitticeps)
Хамелеонові (Chamaeleoninae) — підродина ящірок з родини Хамелеонів. Має 7 родів. Підродина об'єднує великих хамелеонів, які сягають до 60 см. У великих видів спостерігається диморфізм. Самці більше за самиць, мають довгі роги і шоломи, які слугують їм для герців. Тулуб сильно стиснутий із боків, із короткою шиєю та, зазвичай, чіпким хвостом. Ноги довгі, п'ятипалі, валькуваті. Кігті гострі. Хвіст товстий, чіпкий, закручений спіраллю.
Очі великі,округлі з товстими зрослими, кільчастими повіками, які суцільно вкриті лускою, маленьким отвором для зіниці. Язик здатний далеко викидатися для захоплення здобичі. Колір шкіри може швидко мінятися. Яскраве забарвлення притаманна в період розмноження або ж у разі демонстрації загрози. Мешкають в Африці південній Іспанії, Малій Азії, Аравії, Індії та Шрі-Ланці.

хамелеон Парсона

хамелеон Парсона
(Calumma parsoniі)

хамелеон пантеровий

хамелеон пантеровий
(Furcifer pardalis)
Ігуанові (Iguanidae) — родина ящірок. Має 11родів, з яких 3 вже вимерли. Раніше до цієї родини відносили значно більше родів, втім зараз усі вони виведині в окремі родини з підряду Iguania. Форма тіла і забарвлення різноманітні. Розміри від декількох см до 2 метрів. Голова вкрита численними дрібними щитками. На відміну від агам зуби прикріпляються до внутрішнього краю щелеп. Кінцівки добре розвинені з 5 пальцями. Очі розвинуті з рухливими повіками. Кольор шкіри представників цієї родини досить різний — зелений, жовтуватий, буруватий, в першу чергу залежить від температури та освітлення. У значної частині видів самці яскравіше за самиць. Більшість живе у лісах, на деревах, багато у пустелях і горах, деякі напівводні. Це швидкі та моторні тварини. Гарно бігають, плавають та пирнають. Розповсюджені по обох континентах Америки, на деяких островах Полінезії.

василіск смугастий

василіск смугастий
(Basilisсus vittatus)

василіск шоломоносний

василіск шоломоносний
(Basiliscus plumifrons)

ігуана зелена

ігуана зелена
(Iguana iguana)
Вара́нові (Varanidae) — родина плазунів підряду ящірок. Нині представлені одним родом — Varanus. Довжина сучасних варанів — від 0,8 до 3-4,5 м. Тіло подовжене, ноги добре розвинені, хвіст в багатьох видів стислий з боків. Голова вкрита дрібними роговими щитками, луски тулуба округлі, випуклі. Язик довгий, роздвоєний на кінці. Відомо 24 види у тропічному, субтропічному та частково помірному поясах східної півкулі (крім Мадагаскару). Ведуть наземний, рідше напівдеревний спосіб життя. Більшість добре плавають та пірнають.

варан нільський

варан нільський
(Varanus niloticus)

варан смугастий

варан смугастий
(Varanus salvator)

варан колючехвостий

варан колючехвостий
(Varanus acanthurus)

варан Макрея

варан Макрея
(Varanus macraei)

варан молуккський

варан молуккський
(Varanus melinus)

варан смарагдовий

варан смарагдовий
(Varanus prasinus)

варан тиморський

варан тиморський
(Varanus timorensis)
Я́щірки (Lacertilia або Sauria) — підряд ряду лускатих (Squamata). Тіло валькувате, зжате з боків або циліндричне, різного забарвлення. Шкіра у роговій лусці. Довжина від 3,5 см до 4 м (по неперевіренним даним до 5,5 м). Передня частина черепної коробки не повністю окостеніла. Верхня щелепа зрослась з іншими костями черепа. Зуби прикріпленні до внутрішньої поверхні щелепи або до її краю (перші — не заміняються). Язик може бути широким (геккони, агами), роздвоєним на кінці (варани), з присоскою на кінці (хамелеони). Кінцівки можуть бути добре розвинені або частково чи повністю редукованими. Повіки у більшості рухливі, рідше зрослі з прозорим «вікном». Копулятивний орган парний. Багато ящірок мають здатність до аутотомії хвоста. Більшість веде наземний спосіб життя, деякі у ґрунті, піску, на деревах, на скелях. Деякі здатні до плануючого польоту. Харчуються переважно комахами та малими хребетними, рідше — рослиноідні. В основному яйцекладні, але є і яйцеживородні та живородні. Деяким властивий партеногенез. Відкладають від 1 до 35 яєць, зазвичай у пергаментній оболонці. До 3-4 кладок за рік.
Ложноногі, або удавоподібні змії (Boidae) — сімейство плазунів підряду змій. Середину черева займає 1 поздовжній ряд слабо розширених поперек щитків. З боків клоакальной щілини виступають кігтеподібні рудименти задніх кінцівок, як правило, більш розвинені у самців. Зберігаються рудименти тазу. Очі не покриті щитками голови. Довга верхня щелепа розташована горизонтально і з'єднується з міжщелепною кісткою за допомогою зв'язки. Передщелепна і щелепна кістки роз'єднані. Верхня і нижня щелепи, так само як піднебінна і крилоподібні кістки, із зубами, які можуть бути відсутні лише на предщелепній кістці. Представники сімейства розповсюджені в тропічній, субтропічній зонах східнї і західної півкуль.

анаконда парагвайська

анаконда парагвайська
(Eunectes notaeus Cope)

пiтон цейлонський тигровий

пiтон цейлонський тигровий
(Python molurus pimbura)

пітон ромбічний

пітон ромбічний
(Morelia Spilota variegata)

удав звичайний

удав звичайний
(Boa constrictor)

удав райдужний (абома)

удав райдужний (абома)
(Epicrates cenchria cenchria)

удав райдужний (маура)

удав райдужний (маура)
(Epicrates cenchria maurus)

пітон тигровий

пітон тигровий
(Python molurus)

пітон королівський

пітон королівський
(Python regius)
Вужеві (Colubridae) — чисельна родина змій, до якої входить більше половини усіх сучасних видів. Розміри від 10 см до 3,5 м. Тіло вкрите зверху однорідною лускою, яка розташована зазвичай правильними повздовжніми рядами. Нижній бік тіла вкривають зазвичай витягнуті впоперек черевні щитки, але іноді усе тіло вкрите лускою. Голова зазвичай врита великими симетрично розташованими щитками. Умови життя різних представників родини суттєво відрізняються. Багато видів живуть біля водойм, добре плавають та пірнають, є види що живуть на деревах, є такі, що ведуть риючий спосіб життя. Розповсюджені на усіх континентах окрім Антарктиди. Зустрічаються біля водойм (річки, озера, на морських узбережжях), в тропічних лісах та лісах помірного поясу, в степах та пустелях. В усіх біотопах переважають за чисельністю інші види змій.

вуж деревний

вуж деревний
(Rhynchophis boulengeri)

змія королівська каліфорнійська

змія королівська каліфорнійська
(Lampropeltis getulus californiae)

змія молочна гондураська

змія молочна гондураська
(Lampropeltis triangulum hondurensis)

змія молочна Кемпбелла

змія молочна Кемпбелла
(Lampropeltis triangulum campbelli)

змія молочна синалойська

змія молочна синалойська
(Lampropeltis triangulum sinaloae)

полоз маїсовий

полоз маїсовий
(Pantherophis guttatus guttatus)

полоз мандариновий

полоз мандариновий
(Euprepiophis mandarinus)

полоз техаський (білий)

полоз техаський (білий)
(Pantherophis obsoletus lindheimeri (leucistic))

полоз жовточеревий

полоз жовточеревий
(Coluber jygularis)

полоз тонкохвіст Рідлі

полоз тонкохвіст Рідлі
(Elaphe taeniura ridleyi)

полоз лісовий

полоз лісовий
(Zamenis longissimus)

полоз візерунковий

полоз візерунковий
(Elaphe dione)
Аспі́дові (Elapidae) — родина отруйних змій.
Близько 30 родів аспідових і понад 180 видів поширені переважно в тропічних та субтропічних країнах. Загальна довжина коливається в середньому від 70 см до 3 м. Голова вкрита великими щитками, відсутній виличний щиток, спереду закруглена, без шийного перехоплення, що переходить у тулуб. Очі з круглими зіницями. Лише у окремих видів має трикутну форму й відмежована різким шийним перехопленням. Тулуб здебільшого стрункий та тонкий. Поширені у тропічних та субтропічних областях усіх материків (окрім Європи).

кобра індійська

кобра індійська
(Naja naja naja)

кобра моноклєва

кобра моноклєва
(Naja naja kaouthia)

кобра червона плююча

кобра червона плююча
(Naja pallida)

кобра єгипетська

кобра єгипетська
(Naja hajе)
Гадюкові або гадюки (Viperidae) — родина отруйних змій, поширених у всьому світі, крім Австралії та Мадагаскару. Всі гадюкові мають пару відносно довгих, порожнистих всередині» ікол» (отруйних зубів), які використовуються для виділення отрути з отруйних залоз, що знаходяться за верхньою щелепою. Голова у змій округло-трикутної форми, з притупленим носовим кінцем і скроневими кутами, що сильно випирають убік. На верхньому кінці носа, між ніздрями, у деяких видів є одиночні або парні вирости, утворені лусками. У деяких видів подібні вирости стирчать над очима, утворюючи щось подібне до ріжків. Очі невеликі, з вертикальною зіницею. Зіниці можуть як розкриватися у всю ширину ока, так і змикатися майже повністю, що дозволяє зміям бачити при будь-якому освітленні. Гадюкові пристосовуються до будь-якого ландшафту до 3000 метрів над рівнем моря і як правило ведуть наземний спосіб життя.

гадюка габонська

гадюка габонська
(Bitis gabonica)

гадюка шумляча

гадюка шумляча
(Bitis arietans)

гюрза середньоазіатська

гюрза середньоазіатська
(Macrovipera lebetina turanica)

гюрза нуратинська

гюрза нуратинська
(Macrovipera lebetina)

гадюка вірменська

гадюка вірменська
(Vipera raddei)
Ямкоголові, також Гримучі змії — підродина отруйних змій. Головною ознакою гримучих змій є глибокі западини з обох боків морди між ніздрями і очима,які не з'єднані ні з носом,ні з очима.Голова яйцеподібна або тупа,трикутна,ззаду розширена,чітко відділяється від шиї;ніздрі розташовані по боках морди;середніх розмірів очі мають зіниці у формі вертикальної щілини.Голова часто не цілком вкрита щитками;луска на решті тіла в основному схожа на луску аспідових гадюк.Гримучі змії найпоширеніші на сході;у північній частині Євразії трапляється лише декілька видів,але на обох американських материках їх дуже багато,особливо у Північній Америці.

гримучник уракоанський

гримучник уракоанський
(Crotalus vegrandis)

гримучник Мітчела

гримучник Мітчела
(Crotalus mitchelli)

гримучник атлантичний

гримучник атлантичний
(Crotalus oreganus)

гримучник мексиканський

гримучник мексиканський
(Crotalus scutulatus salvini)

гримучник карликовий мексиканський

гримучник карликовий мексиканський
(Crotalus ravus)

гримучник центральноамериканський

гримучник центральноамериканський
(Crotalus simus culminatus)

щитомордник східний

щитомордник східний
(Gloydius ussuriensis)

щитомордник мексиканський

щитомордник мексиканський
(Agkistrodon bilineatus)

бушмейстер (сурукуку)

бушмейстер (сурукуку)
(Lachesis mutus)

куфія тайландська

куфія тайландська
(Trimeresurus macrops)

куфія Поупа

куфія Поупа
(Trimeresurus popeiorum)

Гримучник червоний

Гримучник червоний
(Crotalus ruber ruber)
Змі́ї (лат. Serpentes) — підряд плазунів ряду лускатих. Близько чверті видів — отруйні.
Наука, що займається вивченням змій називається герпетологія. У наш час на Землі налічується більше 3000 видів змій, які об'єднують у 2 інфраряди, 3 надродини і 18 родин. Отруйні види становлять близько чверті відомих видів. Викопні змії відомі з початку крейдового періоду. Походять судячи за все від вараноподібних плазунів. Втрата кінцівок, можливо пов’язана з пристосуванням до життя серед густих кущів та каміння. нині найбільша змія – сітчастий пітон або анаконда, рекордні зразки яких досягають близько 12 м, в той же час багато видів мають довжину лише 8 – 10 см та декілька міліметрів товщини. отруйних змій в верхній щелепі розташовані отруйні зуби, які мають канал для стоку отрути, що виробляється видозміненими слинними залозами. Отрута виділяється під час укусу внаслідок скорочення скроневих м’язів, що стискають залозу. Найрозвиненішим органом чуттів є нюх. Розпізнавання запаху у змій відрізняється від цього процесу у інших тварин. За допомогою довгого язика захоплюються молекули пахучих речовин з повітря, та передаються до органу Якобсона. Цей орган притаманний лише зміям. Змії освоїли різноманітні середовища існування. Більшість видів живе на землі, здебільшого у теплих вологих місцевостях (зокрема у тропічних джунглях). Також змії зустрічаються у пустелях, степах та горах (до альпійського поясу). Окремі види живуть біля річок та озер, гарно плавають та пірнають. Крім того одна з родин змій (морські змії) повністю перейшла до життя у воді, навіть розмножуються вони не виходячи на берег, шляхом живородіння. Розповсюджені скрізь, за виключенням Нової Зеландії, багатьох океанічних островів та полярних областей. Найбільше число видів зустрічається в Індо-Малайській області, потім в Неотропічній та Эфіопській; менш за все в Голарктичній області.
Лускаті (Squamata) — найбільший ряд зауропсидів (та колишніх плазунів), що включає ящірок, змій та двуходок. Представники ряду відомі своєю шкірою, яка вкрита лусками або щитками. Вони також мають рухомі квадратні кістки, що надає їм можливість пересувати верхню щелепу щодо черепа. Це особливо помітно у змій, які можуть повністю відчепляти свої щелепи, щоб заковтнути порівняно велику здобич. Це єдина група плазунів,-де можна знайти як живородні, так і яйцеживородні та яйцекладні види. Це найчисленніша група плазунів. Налічує понад 6 тис. видів. Різноманітні за розмірами і зовнішнім виглядом.
Плазуни,або рептилії (Reptilia) – холоднокровні тварини, які ще не мають механізму підтримки постійної температури тіла, їхня енергія у значній мірі залежить від температури навколишнього середовища. Тому найбільша різноманітність їхніх видів і життєвих форм припадає на екваторіальні, тропічні та субтропічні широти, у помірному поясі їх набагато менше, у субарктичному й арктичному поясах вони фактично відсутні. У помірних широтах плазуни переживають холодний час року в стані сплячки (анабіозу), так само, втім, як і найспекотніший період у місцях з посушливим кліматом.
Хоча плазуни, власне кажучи – перший суто наземний клас хребетних, однак вони освоїли різні середовища існування, заповнивши всілякі екологічні ніші, і тому їхні життєві форми вкрай різноманітні.

В'юркові ткачики, або астрільдові (лат. Estrildidae) - родина співочих птахів з ряду горобцеподібних.

Населяють Африку, Індію, Південно-Східну Азію, Південний Китай, Австралію, острови Малайського архіпелагу і Океанію. З 1980-х років зустрічаються також і в Європі, наприклад в італійській Тоскані зустрічається зеброва амадина (Taeniopygia guttata).

Мешкають на рівнинах, в саванах, степах, рідше в горах, деякі види населяють ліси, віддаючи перевагу галявинам, небагато видів живуть також в напівпустелях. Пісня зазвичай дуже тиха, хоча у деяких видів досить гучна і мелодійна. Іноді співають і самки. Харчуються в основному насінням різних трав, у деяких видів важливе місце займає тваринна їжа (дрібні комахи).

У шлюбний період самець виконує перед самкою своєрідний танець з травинкою в дзьобі. Гніздо будують невисоко над землею на деревах, тернистих чагарниках, стеблах високої трави, деякі види на землі, в термітниках і будівлях людини. У будівництві беруть участь обоє батьків. Гніздо округлої, кулястої або грушоподібної форми, має вхідний отвір збоку або у вигляді трубки. За своєрідне мистецтво побудови гнізд, які вони ніби тчуть з листя дерев, з'єднуючи їх рослинними волоконцями ткачики і отримали свою назву.

В'юркові ткачики з давніх часів дуже популярні у любителів, особливо амадини і астрильди. Деякі види одомашнені, наприклад, зеброва амадина культивується в Японії. Більше 10 видів цих птахів розводять та утримують в Росії. Любителів співочих птахів приваблює екзотичний вид ткачиків, а також їх приємний спів. Кращими співаками із завезених в нашу країну вважаються тигрові астрильди і гульдові амадини.

Амадина зеброва

Амадина зеброва
(Taeniopygia guttata)

Амадина японська

Амадина японська
(Lonchura striata var. Domestica)

До цієї родини відноситься лише  1 вид – страус африканський, що в перекладі з латині означає «горобець-верблюд». Страус – нелітаючий птах відкритих африканських просторів – саванн. Чудовий бігун, швидше якого бігає лише гепард. Але, якщо гепард з такою швидкістю може бігти максимум декілька сотень метрів, то  страус африканський невтомний: велетенськими кроками він може бігти годинами. Те, що наляканий страус ховає голову в пісок, не більше ніж вигадка – при небезпеці птах рятується бігом. З невеликими хижаками самець страуса легко справляється: ударом ноги він може переламати кістки шакалу чи гієні. Харчується ці «верблюди» травою, листям, плодами, поїдають дрібних тварин, птахів, ящірок та комах.

Страус африканський

Страус африканський
(Struthio camelus)

Зовні ему нагадує американського страуса нанду. Це жителі пустель та степів Австралії та Тасманії, які поселяються на ділянках з кущами. Ему є мешканцями відкритих просторів, чудові бігуни, що розвивають швидкість до 50 км/год. Ведуть кочівний спосіб життя, повільно пересуваючись невеликими групами в пошуках їжі. За світловий день вони долають близько 20-25 км, не втомлюючись. При необхідності птахи легко долають річки, частково перепливаючи, частково переходячи. Води вони зовсім не бояться, більше того опинившись на березі водойми, із задоволенням купаються в ній. Харчуються ягодами, корінцями і молодими пагонами, не пропустять можливості схопити дрібного гризуна, ящірку, невелику змію. Моногами. Гніздо влаштовує самець з м’якої рослинності, де він насиджує кладку. Самка відкладає до 8 яєць. Дослідники знаходили гнізда в яких було до двох десятків яєць. Можливо неслись відразу декілька самок. Інкубаційний період триває близько двох місяців. Весь цей час самець зазвичай голодує, лише інколи залишає гніздо на декілька годин, щоб поїсти. Відразу після появи на світ, пташенята залишають гніздо і постійно слідують за самцем, який ніжно їх опікує та охороняє. Природними ворогами є сумчасті волії та дінго, але різке скорочення популяції ему виникло через дії людей, оскільки вони здавна полювали на пташенят. На сьогоднішній день полювання на ему заборонено,а вид занесено до міжнародної Червоної книги.

  

Ему австралійський

Ему австралійський
(Dromaius novaehollandiae)

Птахи великих розмірів, з довгими ногами, шиєю і дзьобом, добре ширяють. Заселяють зволожені місцевості, лісові масиви, можуть траплятися на відкритих просторах, зокрема на орних землях. Статевий та сезонний диморфізм в забарвленні оперення відсутній, але самець дещо більший від самки. Гніздяться на деревах, скелях окремими парами, зрідка – невеликими групами. Моногами. Зоофаги. Відомо 6 родів з 17 видами; в Україні – 2 види: лелека білий та лелека чорний.

Лелека білий

Лелека білий
(Ciconia ciconia)

Качки - це жителі озер, рік, морських берегів та лиманів. До них відносяться гуси, лебеді, качки. Всі качачі мають широкі дзьоби. Більшість з них добре літають. Пташенята залишають гніздо відразу ж після народження і з перших годин життя самостійно здобувають їжу. Однак, вони залишаються під захистом батьків аж доки не досягнуть розмірів дорослого птаха. Харчуються  переважно рослинною їжею, безхребетними і навіть дрібною рибою. Гуси та лебеді – моногами, а партнери не розлучаються навіть під час міграцій. У насиджуванні і виведенні пташенят приймають участь обоє батьків.

Більшість качок гніздиться на землі або над водою, але є виключення: гоголі висиджують пташенят в дуплах дерев, а чорноголові качки підкидають яйця в гнізда інших качок.

Мандаринка

Мандаринка
(Aix galericulata)

Каролінка

Каролінка
(Aix sponsa)

Крижень (вільножив.)

Крижень (вільножив.)
(Anas platyrhynchos)

Крижень сріблястий

Крижень сріблястий
(Anas platyrhynchos (silever))

Гуска білолоба

Гуска білолоба
(Anser albifrons)

Гуска сіра

Гуска сіра
(Anser anser)

Гуска свійська

Гуска свійська
(Anser anser var. dom.)

Гуска біла

Гуска біла
(Anser caerulescens)

Гуска гірська

Гуска гірська
(Anser indicus)

Казарка канадська атлантична

Казарка канадська атлантична
(Branta canadensis canadensis)

Качка мускусна домашня

Качка мускусна домашня
(Cairina moschata var. dom.)

Лебідь шипун

Лебідь шипун
(Cygnus olor)

Огар

Огар
(Tadorna ferruginea)

Яструбові розповсюджені майже повсюди. Їх легко розпізнати по гострому гачкуватому дзьобу, міцній тілобудові та потужним лапам з гострими кігтями. Моногами, зазвичай пара з року в рік виводе пташенят в одному і тому ж гнізді або в різних гніздах на постійній території. У більшості видів самці дрібніше за самок. Існує припущення, що самки стали такими, щоб захистити пташенят від мисливських інстинктів та хижацьких схильностей самця.

Хоча в насиджуванні приймають участь обоє батьків, основну роботу виконують самки. Самці беруть на себе охорону гнізд та доставку корма для самки та пташенят. Хижі птахи – герої багатьох легенд, казок та міфів. Протягом років їх відловлювали, навчали та використовували для полювання на різноманітну дичину. Всі хижі птахи чудово літають. Харчуються переважно тваринною їжею, в тому числі і падлом. Хижі птахи займають верхні сходинки харчової піраміди і тому особливо чутливі до дії пестицидів, важких металів та інших забруднювачів.

Орел степовий

Орел степовий
(Aquila rapax (nipalensis))

Канюк звичайний

Канюк звичайний
(Buteo buteo)

Сип білоголовий

Сип білоголовий
(Gyps fulvus)

Орлан-білохвіст

Орлан-білохвіст
(Haliaeetus albicilla)

Одна з найбільших родин ряду куриних, представники якої різко відрізняються один від одного за загальним виглядом та розмірами.

Ці птахи є бажаною здобиччю мисливців, тому багато з них стали близькими до зникнення. Фазани – короткокрилі наземні птахи, що живуть в Азії і вихваляються своїми довгими хвостами. Серед них не мало птахів з дуже різким голосом, який особливо часто звучить зранку.

Фазанові – космополіти, що розселились майже по всюди на земній кулі, крім Північної півкулі, Антарктиди та віддалених від материка океанічних островів.

Більшість фазанових – жителі відкритих просторів, з густою рослинністю. Це осілі птахи, які інколи схильні до незначних кочівель, лише звичайний перепел належить до перелітних птахів.

 

Фазан синій вухатий

Фазан синій вухатий
(Crossoptilon auritum)

Фазан золотий

Фазан золотий
(Chrysolophus pictus)

Фазан діамантовий

Фазан діамантовий
(Chrysolophus amherstiae)

Фазан срібний

Фазан срібний
(Lophura nycthemera)

Фазан Свайно

Фазан Свайно
(Lophura swinhoii)

Цесарка

Цесарка
(Numida meleagris var. dom.)

Фазан Еліота

Фазан Еліота
(Syrmaticus ellioti)

Фазан королівський

Фазан королівський
(Syrmaticus reevesi)

Фазан звичайний

Фазан звичайний
(Phasianus colchicus)

Павич звичайний

Павич звичайний
(Pavo cristatus)

Журавлі – великі, довгоногі, довгошиї, дзвінкоголосі птахи. Живуть довго. Моногамні. Недаремно в Японії журавлі – символ довголіття. Захисне забарвлення  птахів забезпечує їм захист від хижаків.

Більшість журавлів – всеїдні птахи, але за будовою дзьоба різні види дуже різняться між собою. Сильні, прямі дзьоби журавлів – найбільш універсальний інструмент. Журавлі здавна приваблювали до себе увагу мисливців, тому багато з них  на сьогоднішній день знаходяться на межі вимирання. До цього ж веде і зникнення звичних місць існування.  

журавель степовий

журавель степовий
(Anthropoides virgo)

Ряд Пеліканоподібні або Веслоногі – об’єднує середніх і великих водних птахів, що харчуються рибою. Відомо близько 60 видів, що поширені по всьому світу.

Тільки веслоногі птахи мають лапу на  якій всі 4 пальці об’єднані однією перетинкою.

Всі веслоногі -  моногамні птахи, що живуть колоніями, часто – дуже великими. Інколи колонії влаштовують разом з іншими птахами, наприклад, чаплями. Колонії влаштовують на скелястих берегах і відлюдних островах. Більшість видів будують охайні гнізда, в будівництві яких приймають участь обоє птахів. Пташенята народжуються безпорадними і вигодовують їх батьки разом.

Ряд Пеліканоподібні включає 6 родин:

Родина

Типовий представник

Ареал поширення

Бакланові

Баклан великий

По всій земній кулі, крім Пд.Америки та Антарктиди

Змієшийкові

Змієшийка

Південна і Піднічна Америка

Олушеві

Олуша синенога

Західне узбережжя Центральної Америки

Пеліканові

Пелікан сірий

Азія

Фаетонові

Фаетон червонодзьобий

Індійський океан, Атлантика

Фрегатові

Фрегат прекрасний

Острова Тихого та Атлантичного океанів

Українська орнітофауна представлена такими представниками родини Пеліканові:

-пелікан рожевий

- пелікан кучерявий

Папуги користуються популярністю і любов’ю людей протягом багатьох років. Більшість видів папуг забарвлені святково. Дятлові папуги з Нової Гвінеї не виростають більше 9 см, тоді як довжина тіла деяких південноамериканських ар більше 100 см. Нерозлучники та амазони мають міцну тілобудову, лорі виглядають більш вишукано. У багатьох какаду на голові є хохолки, які птахи розпускають коли збираються голосно кричати. Дзвінкі голоса папуг розносяться далеко по лісу і допомагають їм триматись разом серед густої рослинності.

   Папуги мають велику голову та коротку шию, їх можна безпомилково пізнати по характерному дзьобу. Більшість видів добре літають, однак в Австралії та Новій Зеландії живуть і нелітаючі папуги. Зустрічаються ці птахи в різноманітних місцях – від пустель до вологих тропічних лісів та альпійських луків. В лісі живуть на всіх ярусах – від землі до верхньої частини крон найвищих дерев. Харчуються плодами, горіхами, насінням, листям, інколи вживають тваринну їжу. Лапи у папуг зигодактильні: два пальці направлені вперед і два назад. Можливо тому папуги можуть маніпулювати різними предметами краще за інших птахів. Цікаво, що серед папуг переважають лівші.

Нерозлучник Фішера

Нерозлучник Фішера
(Agapornis fischeri)

Нерозлучник рожевощокий

Нерозлучник рожевощокий
(Agapornis roseicollis)

Какаду Гоффіна

Какаду Гоффіна
(Cacatua goffini)

Папуга співочий

Папуга співочий
(Psephotus haematonotus)

Папужка хвиляста

Папужка хвиляста
(Melopsittacus undulatus)

Корела (Німфа)

Корела (Німфа)
(Nymphycus hollandicus)

Папуга малий кільчастий

Папуга малий кільчастий
(Psittacus krameri)

Жако червонохвостий

Жако червонохвостий
(Psittacus erithacus erithacus)

Конголезький папуга

Конголезький папуга
(Poicephalus gulielmi)

Про сов знають знають всі, їх життя овіяне легендами та вимислами повсюди, де тільки живуть ці птахи.  Їх можна зустріти майже по всьому світу. Біла сова живе в холодних арктичних тундрах, яструбова сова -  на верхній межі лісу в горах, сичик-ельф – в пустелях, мохноногий сич – в хвойних лісах, сова сіра – в листяних лісах, сипуха – в містах. Сови дуже різноманітні, а у деяких видів помітно відрізняються навіть окремі особини. Однак у зовнішності є і типові риси: велика широка голова з лицьовим диском, що утворений оперенням на передній частині, шия майже непомітна. Більшість сов – нічні мисливці, одягнуті в м’яке оперення, що робе їх  політ безшумним. Маючи феноменальний слух, сови легко знаходять здобич в абсолютній темряві. Вушні отвори розташовані несиметрично, що дозволяє точно визначити напрямок джерела звука і наздогнати жертву. Основну здобич сов складають гризуни.   

 

 

 

 

 

Сова вухата

Сова вухата
(Asio otus)

Пугач

Пугач
(Bubo bubo)

Птахи-носороги отримали таку назву за величезний дзьоб з наростом біля основи. Всі вони є мешканцями джунглів Азії та Африки та ведуть деревний спосіб життя, майже не спускаючись на землю. Основу їхнього харчування складають плоди тропічних дерев. Для того щоб птахи могли діставати ягоди та фрукти , що, як правило, ростуть на дуже тонких гілках, природа нагородила їх довгими дзьобами. Птахи-носороги мають великі розміри та вагу і просто не в змозі були б дотягнутись до їжі без таких «столових приладів». Раціон птахів доповнюють дрібні ящірки, комахи та їх личинки. «Візитною карткою» цих птахів є унікальний в світі птахів спосіб виведення пташенят. Самка птаха-носорога, обравши для гнізді дупло, що зазвичай розташовується у верхній частині стовбура високого дерева, замуровує себе всередині землею та глиною. Їх приносе самець, невтомно стараючись декілька днів. Пташка залишає лише вузьку щілину-амбразуру, в яку може просунути дзьоба. Коли така стінка висохне під жаркими променями сонця, вона стає неподоланною перешкодою для четвероногих деревних та інших хижаків. До того ж любителю поласувати яйцями чи ніжними пташенятами загрожує гострий дзьоб самки, а з повітря його атакує розгніваний самець.   

Калао-трубач

Калао-трубач
(Bycanistes bucinator)

Птахи – це представники вищих хребетних тварин, що пристосувались до польоту. Всі вони мають пір’яний покрив. Пір’я є чудовим теплоізолятором, що захищає птаха від дощу та негоди. Яскраво забарвлене оперення приваблює увагу  інших птахів, захисне — приховує від ока хижака. Більшість птахів здатні до польоту завдяки сильним та легким крилам, а хвостові пера виконують функцію керма.

 Майже 10 тис. видів птахів демонструють величезне різноманіття кольорів, форм та розмірів. Страуси зростом переважають людину, тоді як колібрі за розміром не більше монети. На Землі птахи розселились майже повсюди. Вони пристосувались виводити пташенят в абсолютно різних умовах існування – від суворих, покритих вічним льодом полярних областей до самих жарких і засушливих пустель.

Всі птахи мають дзьоби, і всі вони відкладають яйця, які потім насиджують за участю одного або обох батьків. Самки деяких видів закопують яйця в купи  прілого листя,-де ембріони розвиваються завдяки теплу, що виділяється при перегниванні рослинної маси.

У світовій фауні відомо близько 8,6 тис. видів птахів, в Україні – 360.

Клас Птахів поділяють на 2 підкласи: Ящерохвості та Справжні птахи, що об’єднує 31 ряд.

На сьогоднішній день колекція птахів Черкаського зоопарку нараховує 272 особини, що відносяться до 13 родин.

Мангустові (Herpestidae) - родина плацентарних ссавців з ряду хижих (Carnivora), підряду Котовиді (Feloidea). Скам'яні рештки представників родини Herpestidae, широко відомих за родом мангуст ("Mongoose"), відомі з шарів кінця олігоценуЄвропи. Це виключно тварини Старого Світу, відомі за бідним викопним матеріалом. Мангусти малі, зазвичай з довгим тілом і довгим хвостом хижаки. Кігті втягувати, як коти, не можуть. Вага коливається від близько 270 грамів (Helogale parvula) до 5 кг (Ichneumia albicauda). Соціальне життя характеризується добре структурованою соціальною поведінкою і значним використанням запахового маркування поширене на майже половину родів мангустових. Соціальні мангусти денні, живуть кланами і в першу чергу комахоїдні.

мангуст жовтий

мангуст жовтий
(Cynictis penicillata)
Родина ссаців ряду гризуни. Представники родини мешкають на незначній площіПівденної Америки, територіально це такі країни: АргентинаБолівіяЧиліПеруПарагвай. Більшість з видів занесені у Червоний список МСОП. Шиншилові мають м'яке густе хутро, є об'єктами розведення і полювання. Зустрічаються як на рівнинах з невеликою висотою над рівнем моря так і на високогір'ях Анд, аж до висот 5000 м

Шиншила

Шиншила
(Chinchilla laniger)
Родина гризунів. Представників цієї родини називають по різному: дегу, каруро, скельні щури. Хоча представники родини Віскашеві в основному жителі нір, зовнішній вигляд дуже нагадує щура. Більшість видів мають великі вуха, великі очі і довгі вібриси. Передні лапи мають чотири пальці, задні - п'ять; хвіст в залежності від виду може бути як довгим так і досить коротким. Це порівняно невеликі, товсті, дужі гризуни з хвостом зазвичай коротшим від голови й тіла. Хутро м'яке; колір на спині варіює від сірого до коричневого, на животі він вершковий або білий.  Мають обмежений діапазон проживання поблизу західного узбережжя Південної Америки від південно-західного Перу до півночі Аргентини і північної частини Чилі. Віскашеві займають різні місця проживання, від трав'янистих областях до високогірних лісів Анд і до сухих схилів, укритих кактусами та акацією.

Дегу

Дегу
(Octodon degus)
Кенгурові (лат. Macropodidae) — родина сумчастих ссавців. Це друга за чисельністю родина сумчастих (після американських опосумів) включає травоїдних тварин, пристосованих до пересування стрибками. Сюди відносяться тварини середнього та великого розміру — валлабі, валару і кенгуру. Дорослі тварини мають довжину тіла від 30 до 160 см, важать від 0,5 до 90 кг. Голова відносно невелика, вуха великі. У всіх пологів, за винятком деревних валлабі (Dendrolagus) і Філандер (Thylogale), задні лапи помітно більші і сильніші передніх. Передні лапи невеликих розмірів і мають по 5 пальців, задні — по 4 (великий палець зазвичай атрофований).Більшість видів пересувається стрибками на задніх ногах. Довжина стрибка досягає 10-12 м, при цьому кенгуру розвивають швидкість до 40 — 50 км / год, правда, на нетривалий час.

Поширені кенгуру в Австралії, в Тасманії, на Новій Гвінеї і на архіпелазі Бісмарка. Завезені до Нової Зеландії. Більшість видів — наземні, мешкають на рівнинах, порослих густою високою травою і чагарником. Деревні кенгуру пристосувалися до лазіння по деревах, гірські валлабі (Petrogale) мешкають в скелястих місцях. Кенгуру — переважно нічні і сутінкові тварини, день проводять в трав'яних гніздах або в неглибоких норах. Тримаються зазвичай невеликими групами, що складаються з самця і кількох самок з їх підростаючими дитинчатами.Розмножуються кенгуру раз в році; певного сезону розмноження у них немає. Вагітність коротка — 27-40 днів. Народжуються 1-2 дитинчати.

Цікаво, що кенгуру не вміють рухатися задом наперед (саме тому кенгуру і ему, також не вміє задкувати, потрапили на герб Австралії: «Австралія завжди йде тільки вперед!»).

кенгуру Євгенії

кенгуру Євгенії
(Macropus eugenii)

Лемурові (Lemuriformes, від лат. lemures — «духи ночі», «привиди») — представники ряду приматів, що складають інфраряд лемуроподібних та входять до підряду мокроносих. У природі мешкають лише на острові Мадагаскар та на деяких сусідніх островах.

Назва «лемури» було дано цій групі тварин, оскільки вони ведуть в основному нічний спосіб життя. Мешкають в тропічних лісах, добре лазять, бігають і стрибають по гілках дерев. Харчуються плодами, ягодами, листям, квітами, деякі також корою, комахами, їхніми личинками. Більшість Лемурових активні вночі або в сутінки, вдень сплять в дуплах або гніздах. Живуть групами (4-10 особин) і навіть стадами (до 60 особин), ін парами і поодинці. Вагітність триває 2-5 міс. Народжують 1-3 дитинчат.

 

лемур ката

лемур ката
(Lemur catta)

Ігрункові (лат. Callitrichidae) — родина приматів, що відноситься до широконосих мавп Нового Світу. У родину входять близько 40 видів. Всі види ведуть денний спосіб життя, живуть на деревах і пересуваються за допомогою стрибків та горизонтального переміщення по гілках. Ігрункові живуть невеликими сімейними групами, ареали яких налічують від 1 до 50 гектарів. Їжа ігрункових складається головним чином з комах, крім цього вони вживають в їжу нектар, м'які фрукти та деревні соки.

РОЗМНОЖЕННЯ: вагітність триває від 140 до 150 днів, самка двічі на рік народжує від одного до трьох дитинчат. У вихованні потомства беруть участь і самці з групи, а також всі інші її члени. Обидві статі, насамперед самці, носять дитинчат на спині. Через 12-18 місяців молоді ігрунки досягають статевої зрілості. Тривалість життя ігрункових може доходити до 16 років.

ПОШИРЕННЯ: Ігрункові мешкають в тропічних лісах Центральної і Південної Америки. Більшість видів живуть у басейні Амазонки.

 

Ігрунка звичайна

Ігрунка звичайна
(Callithrix jacchus)

Тамарин червонорукий

Тамарин червонорукий
(Saguinus midas)

Ігрунка карликова

Ігрунка карликова
(Cebuella pygmaea)

Капуцинові, або Чіпкохвості мавпи (Cebidae) — одна з чотирьох родин мавп Нового Світу. Характеризується довгим та часто хватальним хвостом (за виключенням короткохвостих сакі).
Типовий рід родини — капуцин (Cebus Erxleben).

ПОШИРЕННЯ: тропічні і субтропічні ліси Південної Америки від півдня Мексики до Парагваю, с.Аргентина, ю. Бразилія.

РОЗМІРИ: Довжина тулуба від 25-37 см у самця білячої мавпи до 46-63 см у шерстистої мавпи, довжина хвоста від 37-45 см до 65-74 см, маса від 0,6-1,1 кг до 12 кг або більше. Самці часто більші за самок.

ХАРЧУВАННЯ: Фрукти, горіхи, насіння, листя, комахи, іноді дрібні ссавці.

РОЗМНОЖЕННЯ: Тривалість вагітності від 120 до 225 днів у різних видів.

ТРИВАЛІСТЬ ЖИТТЯ: До 12-25 років у більшості видів.

 

капуцин бурий

капуцин бурий
(Cebus apella)

Зустрічаються майже у всій Африці (проте їх немає на Мадагаскарі) і в багатьох частинах Азії, в тому числі на Аравійському півострові, в Південній і Південно-Східній Азії, Китаї та Японії. Один вид, магот, зустрічається навіть у Європі (Гібралтар). Ніздрі розташовані близько один до одного і спрямовані вниз, а не вперед, як у широконосих мавп. Морди деяких видів нагадують форму морди у собак. У більшості видів є хвіст, однак він ніколи не вживається для хапання або опори. Між обома статями часто існує помітний диморфізм, що полягає в значній різниці у розмірі, майже завжди активні вдень. Більшість видів живуть в групах і демонструють складну систему соціальних відносин. 

ХАРЧУВАННЯ: переважно травоїдні тварини, але являються всеїдними і харчуються також комахами або дрібними хребетними.

РОЗМНОЖЕННЯ: Після шести- або семимісячної вагітності самка народжує одне дитинча. У другому півріччі свого життя малюк відвикає від молочного харчування, а статевої зрілості досягає у віці від трьох до п'яти років.

Деякі види, зокрема макак-резусів, використовують в лабораторно-випробувальних цілях. Для деяких видів загрозу становить полювання, а також втрата місць проживання. Багато видів входять до Міжнародного союзу охорони природи і знаходяться під загрозою вимирання.

мавпа зелена

мавпа зелена
(Cercopithecus aethiops)

магот

магот
(Macaca sylvanus)

макак лапундер

макак лапундер
(Macaca nemestrina)

гамадрил

гамадрил
(Papio hamadryas hamadryas)

Вивірко́ві (Sciuridae) або бі́лячі — родина ссавців ряду гризунів. Об'єднує вивірок,ховрахів, бабаків, бурундуків і ксерусів. Вивіркові належать до групи немишовидих гризунів. Вивіркові дуже поширені; нема їх лише в Австралії, на Мадагаскарі, в Новій Гвінеї та на островах Тихого океану. В Україні вивіркові представлені вивіркою звичайною, сірим, плямистим і європейським ховрахами та бабаком степовим.

вивірка лісова

вивірка лісова
(Sciurus vulgaris)

Псові  (лат. Canidae) – родина ссавців ряду хижих.  Представники родини псових поширені на всіх материках, за винятком Антарктиди і деяких океанічних островів. Мешкають в різноманітних ландшафтах; живуть і виводять потомство в норах або лігвах. Ведуть одиночний, сімейний або груповий спосіб життя; останній характерний для хижаків, що активно переслідують великих копитних тварин. Більшість видів м'ясоїдні, але нерідко харчуються падаллю, комахами, рослинною їжею. 

вовк

вовк
(Canis lupus)

собака єнотоподібний

собака єнотоподібний
(Nyctereutes procyonoides)

лисиця звичайна

лисиця звичайна
(Vulpes vulpes)

Ведме́деві (Ursidae) — родина ссавців ряду хижих (Carnivora) що містить вісім сучасних видів, поширених у всій північній та частково південній півкулі Землі. До цієї родини належать найбільші з існуючих представників ряду Хижі, та одночасно найбільші наземні хижаки. За характером харчування ведмеді всеїдні, але деякі види віддають перевагу рослинній їжі, а інші — тваринній.

ведмідь білогрудий уссурійський

ведмідь білогрудий уссурійський
(Selenarctos (Ursus) thibetanus ussuricus)

ведмідь бурий камчатський

ведмідь бурий камчатський
(Ursus arctos beringianus)

Єнотові (Procyoninae) –  родина ссавців з ряду хижих. Більшість єнотових поширені в помірних та тропічних широтах Північної та Південної Америки. На території Євразії інтродуковано один вид – єнот полоскун. Єнотові є середньою ланкою між Кунячими та Ведмежими. Перші єнотові жили в Євразії, звідки потрапили до Америки. В Старомі світі після цього вимерли, не витримавши конкуренції з віверовими. Зазвичай це тварини середніх розмірів, живуть в різноманітних умовах – ліси, береги річок, культурні ландшафти. Живляться тваринною і рослинною їжею.

носуха звичайна

носуха звичайна
(Nasua nasua)

єнот-полоскун

єнот-полоскун
(Procyon lotor)

Куницеві (Mustelidae) — родина ссавців ряду хижих. Є однією з найбагатших видами родин ссавців. До куницевих відносяться куниці, норки, видри, борсуки, тхори. Куницеві вміють добре пристосовуватися до різних умов, тому представлені у всіх частинах Землі. Відсутні тільки в Антарктиді, на Фолклендских і Галапагоських островах, острові Мадагаскар, в Ісландії і на деяких островах Вест-Індії, Північного Льодовитого і Тихого океану. Завезені в Австралію і Нову Зеландію. Серед представників родини є наземні, напівдеревинні, напівводні і майже водні форми. Населяють найрізноманітніші ландшафти, зустрічаючись від тундри до пустель і від підніжжя гір до альпійських лугів. За характером харчування більшість видів — хижаки, але поїдають і рослинні корми.

фретка

фретка
( Mustela putorius furo)

куниця кам’яна

куниця кам’яна
(Martes foina)

борсук звичайний

борсук звичайний
(Meles meles)

Котові (Felidae) — родина ссавців ряду хижих/ Найбільш спеціалізовані серед хижих, пристосовані до добування тваринної їжі шляхом підкрадування, підстерігання, рідше переслідуванням. Розміри широко варіюють: від 34 см і маси 1,5 кг, (чорнонога кішка) до 3,8 м і більше 275 кг, (тигр). Кінцівки пальцеходячі, передні, — 5-палі, задні, — 4-палі. У всіх видів, окрім гепарда і суматранської кішки, кігті втяжні. Зубів менше, ніж у решти хижих, (28-30), тому морда коротка, а голова виглядає округлою. Зубна система різко вираженого м'ясоїдного типу. Хвіст у більшості видів довгий. Забарвлення від сіруватого до рудувато-бурого, як правило із смугами, плямами, крапками або розетками. Волосяний покрив низький, пухнастіший у північних і високогірних видів. З органів чуття краще розвинені слух і зірнюх слабий. Кішки здатні чути дуже високі звуки — частотою до 50 000 Гц, (людина до 20 000 Гц). Спосіб життя переважно смерковий, присмерковий і нічний. Живуть поодинці або сім'ями; леви утворюють прайди. Дрібні види розмножуються щорічно або частіше, (домашня кішка); великі — раз на 2-3 роки. Дитинчат у дрібних видів до 5-6, у великих 2-4. Дитинчата народжуються сліпими і безпорадними. Виховує дитинчат мати, батько піклується про них тільки в окремих випадках. Тривалість життя до 30 років.

Леопард далекосхідний

Леопард далекосхідний
(Panthera pardus orientalis )

рись європейська

рись європейська
(Felis (Lynx) lynx lynx)

лев африканський

лев африканський
(Panthera leo)

тигр амурський

тигр амурський
(Pantera tigris altaica)

Родину свиневих разом з пекарієвими (Tayassuidae) та трьома іншими (вимерлими) родинами виокремлюють в окрему надродину або підряд «нежуйних», або свиновидих (Suimorpha). Цей підряд — один з 4-х підрядів ряду оленеподібні.

До родини свиневих належать свиня дика, свиня свійська і т. д. Родина налічує біля 16-ти видів, включаючи найпоширенішу домашню свиню. Представники підродини належать до всеїдних тварин.

 

кабан

кабан
(Sus scrofa)

Оленеві (Cervidae) — родина ссавців з підряду жуйних ряду Оленеподібні (Cerviformes). Родина складається з 30 видів. Багато видів із даної родини взяті під охорону.

Найбільший представник оленевих — лось. Однією з характерних рис оленевих є роги, які присутні, як правило, лише в самця у зрілому віці. Рогів немає у самиць та дитинчат оленевих (хоча, наприклад, самки північних оленів мають роги). Олені покриті густою та короткою шерстю, переважно чорного, білого, сірого, коричневого забарвлень. У багатьох видів є хвости малої довжини: 1-10 см.
Оленеві добре бігають. При невдалому нападі хижака на оленя, хижак часто може постраждати від рогів. У темний період доби оленеві погано бачать, через що часто стають здобиччю хижаків.

Оленеві поширені на території Євразії, Північної та Південної Америки. У найчастіше селяться у лісах, чагарниках. Олені були завезені у Австралію та Нову Зеландію людиною.
За свідченнями вчених, перші оленеві з'явились на території Азії. Пізніше вони розселились по всій Євразії.

Один самець живе з багатьма самками. У період розмноження самець захищає самку, часто жертвуючи своїм життям.

 

 

 

козуля європейська

козуля європейська
(Capreolus capreolus)

лань європейська

лань європейська
(Dama (Cervus) dama)

олень шляхетний

олень шляхетний
(Cervus elaphus)

олень плямистий

олень плямистий
(Cervus nippon)

Бикові (Bovidae), або порожнисторогі (Cavicornia) — родина ссавців з ряду оленеподібних, що об'єднує низку родів найвідоміших великорозмірних ссавців, у тому числі: биків, яків, буйволів, буфало, зубрів, вівцебиків, кіз, овець,козиць, антилоп та інших. Для бикових характерні наявність рогів у багатьох випадках у самок і завжди у самців (виняток становлять шуті форми), відсутність верхніх різців та ікол, 3-камерний шлунок. Переважна більшість бикових — стадні тварини відкритих просторів; є лісові форми. Живляться трав'янистими рослинами, а також листям і пагонами дерев.

бізон американський

бізон американський
(Bison bison)
Ссавці (Mammalia) — клас теплокровних хребетних тварин, які характеризуються високим розвитком кори великих півкуль головного мозку, наявністю молочних залоз та волосяного покриву. Ссавці опанували усі середовища життя включаючи водне і повітряне.

Морфологічні ознаки ссавців: тіло вкрите шерстю; шкіра багата залозами; специфічними є молочні залози. Покривні кістки черепа мають порожнини. Череп зчленовується з хребтом двома потиличними виростами. Нижня щелепа складається тільки із зубної кістки. Квадратна і зчленівна кістки видозмінені на слухові кісточки і розташовані в порожнині середнього вуха. Зуби диференційовані на різці, ікла, передкутні і кутні; всі вони, крім кутніх, звичайно мають «молочну» генерацію, вони сидять в альвеолах. Ліктьовий суглоб спрямований назад, колінний — вперед. Серце чотирикамерне, зберігається лише одна ліва дуга аорти. Еритроцити без'ядерні. Переважна більшість ссавців здатні до живородіння, з чим пов'язаний розвиток плаценти. Як і у всіх амніот, у ссавців має місце тільки внутрішнє запліднення.

Чекаємо на Вас щодня з 9:00 до 18:00

за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, 132 (парк 30-річчя Перемоги)

з усіх питань стосовно роботи зоопарку
Ви можете звертатись за телефонами:

(0472) 63-46-42 або 65-40-96



© 2006 - 2013 Черкаський Зоопарк
Рівненський зоопарк Евроазиатская региональная ассоциация зоопарков и аквариумов Яндекс.Метрика
Студія дизайну сайтів Інфлейм
Сайт створено в Інфлейм

Якщо Ви бажаєте розмістити кнопку нашого сайту на своєму сайті - скопіюйте наведений нижче код, та вставте його у потрібне місце макету вашого сайту:

З приводу обміну кнопками Ви можете звернутися до нас написавши листа на електрону пошту, що вказана на сторінці контактної інформації



Закрити вікно